Так, розлучитися можна і без згоди другого з подружжя. Якщо домовитися не вдається, шлюб розривається через суд за позовною заявою одного з подружжя.

Порядок спілкування з дитиною можна визначити за домовленістю між батьками або, якщо згоди немає, через орган опіки та піклування чи суд. При цьому враховуються вік, стан здоров’я та інтереси дитини, а також інші обставини.

Якщо суд призначив, наприклад, 1/4% частку від усіх доходів, а людина офіційно не працевлаштована, державний чи приватний  виконавець розраховує цю частку від середньої заробітної плати по Вашій області. Оскільки середня зарплата по регіонах зазвичай суттєво вища за прожитковий мінімум, підсумковий борг боржника накопичується у значно більшому розмірі, ніж просто мінімальний поріг. 

Щоб прийняти спадщину з-за кордону, протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця потрібно засвідчити заяву про прийняття спадщини в консульстві України або у місцевого нотаріуса (із апостилем та перекладом) і надіслати її поштою нотаріусу в Україну. Щоб пройти всю процедуру та отримати свідоцтво про право на спадщину повністю без приїзду, варто додатково оформити довіреність на свого представника в Україні. 

Якщо в документах є помилки або вони втрачені, родинні відносини встановлюються за алгоритмом: спочатку отримуєте письмову відмову в ДРАЦСі щодо виправлення чи видачі дублікатів, а потім подаєте заяву до цивільного суду. До суду обов'язково додаються відмова ДРАЦС, довідка від нотаріуса про відкриття спадкової справи, архівні довідки, фото, листування та показання свідків. Після набрання рішенням суду законної сили ви надаєте його нотаріусу для отримання свідоцтва про право на спадщину. 

Якщо ви пропустили 6 місяців, є два шляхи: отримати письмову згоду всіх інших спадкоємців, які вже прийняли спадщину, і подати її нотаріусу без суду, або звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку. У суді обов'язково потрібно документально довести поважність причин пропуску (наприклад, тривале лікування, складні обставини або перебування у військовій службі), адже звичайне незнання законів чи факт смерті суд поважною причиною не визнає.